Проблема полягає не в моральності тих, хто знаходиться при владі, а в аморальності тих, хто їх терпить.
У Аристотеля етика є наукою, яка завдає основу для політики та економіки.
Якщо нас не дивує мета людини яка займається економічною діяльністю, то чому у нас має дивувати мета людини яка займається політичною діяльністю?
Адже сьогодні будь-які дії будь-якої людини мають сенс – у кожного є своя мета і своя ієрархія цінностей.
Це раніше етика суспільних відносин, як система моральних зобов’язань по відношенню до суспільства та обмежень до себе, базувалася на нормах, імперативно оголошених релігією, як божественних і дорівнювалася до зобов’язань по відношенню до Бога, як об’єкта моралі
А зараз абстрактний ліберальний гуманізм звів етику до умоглядних висновків кожного окремого індивіда з його власними принципами обмежень чи переваг.
А це вже “дилема в’язня” – фундаментальна проблема в теорії ігор, згідно з якою гравці максимізують свій власний виграш, не піклуючись про вигоду інших.
Простіше кажучи, не важливо, що зробить інший гравець, кожен виграє більше, якщо зрадить. Оскільки в будь-якій ситуації зрадити вигідніше, ніж співпрацювати.
Всі раціональні гравці завжди виберуть зраду.
Коментарів немає